Get Adobe Flash player
15 mini
УДК: 636.085:577.16

Фізіолого-біохімічні аспекти дії підвищених кількостей вітамінів А, Е та К в організмі тварин та птиці

І.А.Іонов, С.О.Шаповалов

Інститут птахівництва УААН, 313410, Харківська обл, Зміївський р-н, с. Борки

 

Резюме

Надано порівняльні дані про симптоми і клінічні ознаки А-, Е- і К-гіпервітамінозів у людини, тварин і сільськогосподарської птиці, видові особливості їх протікання і міжвітамінній взаємодії. Описано фізіолого-біохімічні механізми токсичної дії високих доз ретинолу, токоферола і вітамінів групи К.

Ключові слова: вітаміни А, Е, К, гіпервітаміноз, тварини, сільськогосподарська птиця. 

Summary

Physiologo-biochemical aspects of action of high levels of vitamins A, Е and K in the organism of animals and birds

I.A.Ionov, S.O.Shapovalov

The comparative data about symptoms and clinical symptoms A-, E- and K-hypervitaminosis in human beings, animal and poultry, specific peculiarities of their proceeding and intervitaminic interaction are represented. Physiologo-biochemical mechanisms of toxic actions of high dozes retinol, tocopherol and vitamins of group K are described.

Key words: vitamins A, E, K, hypervitaminosis, animals, poultry.

 

Резюме

Физиолого-биохимические аспекты действия высоких количеств витаминов А, Е и К в организме животных и птиц

И.А.Ионов, С.О.Шаповалов

Представлены сравнительные данные о симптомах и клинических признаках А-, Е- и К-гипервитаминозов у человека, животных и сельскохозяйственных птиц, видовых особенностях их протекания и межвитаминном взаимодействии. Описаны физиолого-биохимические механизмы токсического действия высоких доз ретинола, токоферола и витаминов группы К.

Ключевые слова: витамины А, Е, К, гипервитаминоз, животные, сельскохозяйственная птица.

 

Жиророзчинні вітаміни є незамінними факторами харчування людини та тварин. Вони є структурними компонентами їх лiпопротеїдних мембран і беруть участь в багатьох біохімічних реакціях у клітинах. Одним з підходів до розшифрування молекулярних механізмів їх біологічної дії є вивчення обміну вітамінів в екстремальних умовах - при гiпо- та гiпервiтамiнозах.

У той же час, потрібно чітко дотримуватися термінології, зв'язаної з надлишковим введенням вітамінів у раціони. Некоректне використання термінів “гiпервiтамiноз”, “дисвiтамiноз”, “передозування вітамінів” та “вітамінна перевантаженість” вносить помилку в їх класифікацію і розуміння їх етiологiї та патогенезу. Передозування може мати місце для кожного вітаміну. Воно характеризується надмірно високими рівнями відповідного вітаміну в крові та тканинах і виникає від введення високої дози вітаміну. Гiпервiтамiнози характеризуються не тільки високим рівнем вітаміну в крові, але й специфічною симптоматикою: вони описані тільки для деяких вітамінів, головним чином для А та Д. Термін “дiсвiтамiноз” означає будь-яке відхилення як в бік надлишку, так і в бік недостатності того чи іншого вітаміну. Chiancone F.M. (1984) запропонована концепція гiпервiтамiнозу, як дисвiтамiнозу і надана етiопатогенетична класифікація дисвiтамiнозів.

Combs G.F. (1988) узагальнив роботи по вивченню прояву токсичностi вітамінів для сільськогосподарських тварин. Він наводить фiзiологічно необхідні та максимально допустимі рівні надходження вітамінів в організм, а також описує основні симптоми гiпервiтамiнозів. Визначено, що максимально допустимі рівні того чи іншого вітаміну в раціоні тварин залежать від їх виду, віку, статі та фізіологічного стану, а також від шляху і тривалості надходження вітаміну. В залежності від потенційної токсичностi вітаміни поділяються на 3 групи. Найбільш токсичними є вітаміни А, Д та холiн, рівні нормальних і максимально допустимих доз яких різняться у межах - 10, 4-10 та 2-4 разів відповідно. Група вітамінів із середньою токсичністю включає нiацин, рибофлавiн і пантотенову кислоту. Їх величини відрізняються у більшості випадків у 10-20 разів. Найменш токсичні вітаміни Е, К, С, тiамiн, пiридоксин та фолiєва кислота.

Токсична дія вітамінів групи К проявляється в основному тільки у вигляді деяких гематологічних і судинних порушень. Не зареєстровано не тільки видових відмінностей у чутливості до високих доз вітаміну К, але також значних особливостей у спроможності різних К-вітамінних компонентів викликати токсичний ефект (Takahashi O., 1995). Природні форми вітаміну К - фiллохiнон (вітамін К1) та менахiнони (вітаміни групи К2) не токсичні навіть у дуже високих дозах. У той же час, для синтетичних компонентів вітаміну К менадiонової природи (вікасол, власне менадіон) відзначаються токсичнi прояви у людини, кролів, собак і мишей при введенні їм надлишкових доз цих речовин. Токсичність починає проявлятися при перевищенні фізіологічної потреби в менадiоні (вітаміні К3) більше, ніж у 1000 разів. Менадiон і його водорозчинні похідні потенційно токсичні у випадках анемії, гiпербiлiрубiнемiї у новонароджених.

Як уже відзначалося, навіть прийом великих кількостей фiллохiнону не викликає токсичних ефектів, хоча як показують деякі дослідники, вони можуть бути небезпечними для пацієнтів, яким надають антикоагулянтну терапiю.

При згодовуванні надвисоких доз водорозчинних похідних вітаміну К3 протягом 14 днів були відзначені ознаки хронічної токсичностi цих препаратів на курчатах, які виражались у зменшенні приросту живої маси курчат і зниженні концентрації гемоглобіну в крові. Клінічних ознак гiпервiтамiнозу К не відзначено.

Менадiон у великих кількостях також знижує швидкість окислювального фосфорилювання у мітохондріях, завдяки прямій взаємодії з компонентами електрон-транспортного ланцюга (Redegeld F.A.M. et al., 1989). Цитотоксичність менадiону, що проявляється по відношенню до клітин ракових пухлин, знижується добавками цистiну, який сприяє запасанню глутатiону і підсилюється при одночасному доданні дікумаролу – антивітаміну К (Akman S.A., 1987).

У випадках з тваринами, оральне введення великих кількостей вітаміну К1 мишам (25 г/кг маси тіла) не викликає смертельних наслідків, тоді як LD50 менадiону дорівнює 500 мг/кг корму (Misson R., 1972). При використанні оральної дози менадіону у кількості 25-50 мг/кг відзначаються анемія і гемоглобiнурiя. Ці дози у 125 разів перевищують фiзiологічно обгрунтовані добавки цього вітаміну в корм тварин.

У порівнянні з вітамінами А і Д, дослідження хронічної і гострої токсичності вітаміну Е показали, що він практично не токсичний і до цього часу клінічних ознак у тварин прояви гiпервiтамiнозу Е практично не визначено (Вальдман А.Р. и др., 1993). Результати робіт на курчатах, пацюках і людях показали, що безпечними можна вважати дози нижче 1000-2000 ІО/кг корму (тобто 100-200 кратні дози для птиці) (McDowell L., 1989). Серед негативних наслідків гіпервітамінозу Е варто згадати повторну недостатність вітаміну К, порушення на рівні окислювання і фосфорилювання у мітохондріях печінки і ряд інших змін.

Внаслідок згодовування високих доз вітаміну Е на тілі можуть з'являтися геморагії, дещо збільшується протромбiновий час, причому самці тварин були чутливіші, ніж самки до дії масивних доз вітаміну Е (Wheldon G.H. et al., 1983). Всі нечисленні зміни показників обміну речовин при цьому стосуються, головним чином, лише формули крові. За іншими даними, введення в раціон курчат високих доз вітаміну Е дещо уповільнювало їх ріст, знижувало поглинання кисню мiтохондрiями м'язів (March B.H., 1973). В цілому, токсичність вітаміну Е для тварин занизька і він не виявляє мутагенної, канцерогенної та тератогенної дії.

Цитотоксичність вітаміну Е для людей була показана у дослідженнях (Bardosi A., Dickmann U., 1987). Серед симптомів гіпервітамінозу Е у людей можна відзначити тромбофлебіти і швидку стомлюваність.

Інші побічні ефекти гіпердоз вітаміну Е включають порушення імунної функції і скипання крові, головну біль, м'язову слабкість, креатинурію, алергічні реакції (Miller D., Hayes K., 1982).

При введенні добавок високих доз антиоксидантних вітамінів, таких як a-токоферол та аскорбінова кислота у раціон людини, багатьма дослідниками відзначено істотне зниження вмісту продуктів перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) у крові досліджуваних, причому обидва вітаміни діяли у рівній мірі. За численними пропозиціями, окрім істотного збільшення рівня вітаміну Е в раціоні людини, необхідно підвищити і вміст вітаміну С, b-каротину та селену. Введення цих речовин у великих кількостях протягом тривалого періоду в раціони різних лабораторних тварин знижувало кількість продуктів ПОЛ і ксенобiотиків.

Наші дослідження (Ионов И.А. и др., 1996; Surai P.F., Ionov I.A., 1992) показали, що гіпердози вітаміну Е при їх тривалому згодовуванні курям-несучкам і півням призводить до розвитку гіпервітамінозу на субклітинному рівні. При цьому відзначається як роз'єднання окислювання і фосфорилювання у мітохондріях печінки, так і зниження активності регуляторних ферментів у цьому органі. Не виключено, що негативна дія гіпердоз вітаміну Е опосередкована через метаболіти, що утворюються в процесі окислювання a-токоферолу у тканинах. В цілому, надлишкове споживання вітаміну Е тваринами пов¢язано з уповільненням росту, запізнюванням формування кісток, поразкою печінки (Miller D., Hayes K., 1982).

При вивченні впливу високих рівнів (15-кратних доз) вітаміну Е в раціонах на гематологічні показники курчат-бройлерів Franchini A. із співавт. (1988) відзначали деяке зниження у крові рівня еритроцитів, гемоглобіну, показників гематокрiту, вмісту холестеролу. Деякі з цих змін були також відзначені Wheldon G.H. із співавт. (1983) та Sklan D. (1993). У роботі Franchini A. (1988) встановлено, що використання в годівлі курчат-бройлерів комбікормів з високим рівнем вітаміну Е призводило до значного збільшення числа позитивних проб на iнтерферон після вакцинації та вміст кислотостійких форм a- та b-iнтерферону в крові курчат.

Високі дози вітаміну Е були використані Pehrson B. із співавт. (1991) для зниження частоти інфекційних захворювань, підсилення iмунокомпетентностi та збільшення приросту маси тіла тварин. У дослідженнях Moriguchi S. (1991) введення в раціон щурів великої кількості вітаміну Е сприяло збільшенню числа альвеолярних макрофагів, зростала відповідна реакція лiмфоцитів селезінки, в 5 разів збільшилася здатність макрофагів до фагоцитозу.

Tengerdy R.P. із співавт. (1977) протягом ряду років вивчали iмунологічну дію, фагоцитоз та опір інфекції E.coli завдяки підвищеним кількостям вітамінів А та Е. Відзначена кореляція всіх цих факторів із рівнем a-токоферолу в лiмфатичних органах та печінці. В цих дослідженнях зареєстровано значне зниження смертності курчат та iндичат, які були інфіковані E.coli і одержували одночасно вітамін Е у дозах 150-300 мкг/кг маси тіла. Крім того, відзначено, що ця птиця чинить великий опір протіканню хвороби.

Широкомасштабне вивчення взаємного впливу вітамінів А, Д3, Е, К у раціонах курчат-бройлерів на їх продуктивність провели Abawi F.G. і Sullivan T.W. (1991). В багатофакторному досліді було використано різні раціони з добавками 1000, 10 000 та 100 000 I.О. вітаміну А на 1 кг корму, 100, 1000 та 10 000 I.О. вітаміну Д3; 100 та 1000 I.О. вітаміну Е і 0, 22; 2, 2 та 22 мг вітаміну К на 1 кг корму. Автори виявили взаємний позитивний вплив вітамінів К та Д на ефективність використання корму, вітамінів Е та К - на зниження смертності курчат і зробили висновок, що підвищені рівні добавок вітамінів К та Е покращують продуктивність курчат-бройлерів, інколи навіть і при використанні раціонів з високими рівнями вітаміну А.

Вплив підвищеного (10-100-кратного) вмісту вітаміну Е в раціоні курей на їх яєчну продуктивність і вміст холестеролу в жовтку яєць був вивчений Quddus A. із співавт. (1994). Незначні відмінності були встановлені за показниками маси яєць та жовтка. Згодовування вітаміну Е призвело до збільшення його концентрації в жовтку яєць. Найбільша добавка вітаміну Е викликала деяке зменшення яєчної продуктивності протягом всього періоду досліджень.

Як уже відзначалося вище, як у гострих, так і в хронічних дослідженнях вітамін Е характеризувався відсутністю вираженої токсичності. Наприклад, LD50 для альфа-токоферілацетату перевищує 2 г/кг маси тіла пацюків, мишей або кроликів. У роботах, в яких виявлялися негативні наслідки високих доз вітаміну Е, використані дози, як правило, перевищували 1 г/ кг маси тіла.

Слід згадати, що гіпервітаміноз Е у нижчих тварин часто призводить до продовження їх життя. Це відзначено у дрозофіл, коловерток, нематод. У нематод при цьому відзначається зниження заплідненості та затримання циклу репродукції. Негативна дія вітаміну Е на їх репродукцію пов'язана з накопиченням токоферілацетату, який не розщепився, у цитозолі клітини, що викликає зміни на рівні ядерного апарату клітини (Golstein P. et al., 1993). Різноспрямованість зазначеної дії вітаміну Е, мабуть, пов'язана з тим, що розвиток і репродукція знаходяться під різноманітним генетичним контролем.

Підсумовуючи розгляд ознак Е-гіпервітамінозу, варто особливо підкреслити, що цей вітамін у фізіологічних і навіть фармокологічних дозах не має виражену токсичність. Токсичний ефект виявляється лише в умовах використання гіпердоз цього вітаміну, що в 500 разів і більше перевищують фізіологічну потребу людини і тварин у a-токоферолі.

Вітамін А є одним із найбільш токсичних вітамінів. За даними Combs G. (1988) для багатогастричних тварин негативна дія вітаміну А на організм починає виявлятися при його передозуванні, що перевищує в 10 разів існуючі норми годівлі, для жуйних тварин цей розмір складає 30 разів. Автор у якості безпечних кількостей вітаміну А наводить для курчат бройлерів дозу у 1,5-15 тис. ІО/кг корму.

Проявлення токсичного ефекту гiпердоз вітаміну А залежить від виду птиці і від засобу його введення. Гiпервiтамiноз А у курчат проявлявся у вигляді кон'юнктивiтів та порушення розвитку кісткових тканин. Аналогічні зміни відзначені також у iндичат з тією лише різницею, що всі виявлені зміни проявилися при застосуванні значно нижчих кількостей вітаміну А (Stevens V.I. et al., 1983). Було відзначено також, що при введенні вітаміну А безпосередньо у воло курчат ознаки гiпервiтамiнозу А більш виражені, ніж у птиці, що одержувала таку саму дозу вітаміну А із кормом. Подальші роботи підтвердили ці дані. Клінічні прояви гострого токсикозу у курчат після введення летальних доз препарату вітаміну А спостерігали вже через 3,5-4 години. Смерть наставала від асфіксії. У курчат, які залишилися живими, на 2-3 день з'являлися великі дільниці запалення на шкірі, в куточках очей та дзьобу, в області пальців. Спостерігали випадання пір'я і депресiю росту. Перші ознаки токсикозу з'являлись після введення 15-кратної дози вітаміну А. Jensen L.S. з колегами повідомили, що восьмиразове перевищення рівня вітаміну А в кормі понад норми, що рекомендується, викликало вірогідне уповільнення росту, зниження забарвлення та ослаблення ніг у бройлерів (1983).

Наші дані свідчать, що надлишкове споживання вітаміну А призводить до вірогідного зниження виводу молодняка, у декілька разів збільшує відсоток яєць із ”кров'яним кільцем“ (Іонов І.А., 1997). При аналізі завмерлих ембріонів було встановлено, що як при відсутності добавок вітаміну А до раціону курей, так і при використанні 10-и і 40-кратних доз ретинілацетату основна частина ембріонів гинула на 19-20 добу інкубації. У цих умовах спостерігалося потовщення суглобів, відзначався набряк потилиці і венозний застій, відставання в рості і розвитку ембріонів та наявність сечокислих солей у сечоводах.

При детальному розгляді кісткової системи цих курчат відзначали виражене разм¢якшення кісток ніг і скелета. Кістки характеризувалися підвищеною гнучкістю, що свідчить про їх декальцифікації (Surai P. et al. , 1993).

Гострота прояву ознак гiпервiтамiнозу А пов'язана із взаємодією з іншими поживними речовинами. В дослідах на курчатах токсикозу вітаміном А частково або повністю запобігали шляхом згодовування підвищених доз вітаміну Е (Combs G.F., 1976). Проте, негативний вплив гiпердоз вітаміну А (2,6 млн.IО/кг) на курчат не був усунений введенням підвищених доз вітаміну Д (50 0000 IО/кг ).

За даними Vahl H. і Klooster A. (1987) введення в раціон курчат вітаміну Д3 (750 мкг/кг) сприяло депонуванню вітаміну А у печінці, а гiпердози вітаміну А знижували перетравність корму. Вміст вітаміну Е в сироватці крові А-гiпервiтамiнозних курчат знижувався на 46%, а у печінці його кількість зменшувалася на 32%. Автори також відзначають негативний вплив надлишку вітаміну А на збереженість курчат і тенденцію до зниження смертності при додатковому згодовуванні вітаміну Е. Проте, клінічних симптомів недостачі вітаміну Е зареєструвати не вдалося, хоч рівень вітаміну Е в крові ставав дуже низьким (1,2-1,6 мкг/мл). Це частково може бути пояснено даними, одержаними Combs G.F. і Scott M.L. (1974), які показали, що високі дози вітаміну А у кормі знижують рівень вітаміну Е в крові, але у той же самий час сприяють підвищеному кишковому всмоктуванню селену. Як відомо, селен входить до складу глутатiонпероксидази, що забезпечує захист клітинних мембран проти радикалів, які їх пошкоджують.

За рядом припущень, високі дози ретинолу, введені per os, гальмують усмоктування вітамінів Е та Д, певно, порушуючи цілісність слизової кишечника. Можливо також, що вітамін А змінює один чи більше факторів, які відповідають за нормальне міцелоформування у кишечнику, таким чином перешкоджаючи усмоктуванню жиророзчинних речовин.

Однією з причин зниження концентрації інших жиророзчинних вітамінів при гiпердозах ретинолу може бути iнгiбування вітаміном А транспорту жиророзчинних вітамінів через цитозоль, зокрема, якщо використовуються спільні білки-носії, позв'язані з жирними кислотами. Наприклад, конкурентне гальмування транспорту вітаміну Д3 через клітину призвело до зниження його поглинання кров'ю, з наступним проявом ознак недостатності.

Підвищені дози вітаміну А виявляють негативний вплив на накопичення каротиноїдів і, відповідно, пiгментацію курчат. Так, дослідження Vahl H. і Klooster A. (1987) показали, що згодовування бройлерам вітаміну А в кількості 33 мг/кг корму знижує пiгментуючі властивості раціону, який містить 30% жовтої кукурудзи. При цьому не було відзначено помітного впливу цього рівня вітаміну А у кормі на ріст, конверсiю корму і збереженість поголів'я. Добавки вітаміну Е у кількості 20-30 мг/кг в раціон із гiпердозами вітаміну А не викликали позитивного ефекту, що узгоджується з даними Combs G.F. (1976), який використовував такі ж самі рівні вітаміну Е. У той же час, було показано, що негативний ефект надлишкового споживання вітаміну А на швидкість росту, ефективність використання кормів та життєздатність курчат може бути знижений за рахунок більш високих добавок вітаміну Е (100 мг/кг).

Підсумовуючи викладене вище, можна констатувати, що чутливість до введення надлишкових доз жиророзчинних вітамінів тварин та птиці залежить від породи, віку, дози та частоти згодовування вітаміну, форми використовуваних вітамінів, шляхів введення вітаміну та інших факторів, залучених до абсорбції жиророзчинних вітамінів.
Список літератури

  1. 1.Вальдман А.Р., Сурай П.Ф., Ионов И.А., Сахацкий Н.И. Витамины в питании животных - Харьков: РИП “Оригинал”, 1993. - 124-125 с.
  2. 2.Ионов И.А., Костюк И.А., Чечеткин А.В. Показатели тканевого дыхания и окислительного фосфорилирования в печени цыплят при применении 10-кратной дозы альфа-токоферола // Материалы II Украинской конференции по птицеводству. Борки, 14-16 мая 1996 г. - С.51.
  3. 3.Іонов І.А. Фізіологічний статус птиці в ембріогенезі та постнатальному онтогенезі в залежності від її А-, Е- та К-вітамінної забезпеченості. Дис... докт. с-г. наук.- Харків, 1997.- 315 с.
  4. 4.Abawi F.G., Sullivan T.W. Interaction of vitamins A. D3, E and K in the diet of broiler chicks // Poultry Sci.- 1989.- V.69, N 11.- P.1490-1498.
  5. 5.Akman S.A., Doroshow J.H., Dietrich M.F., Chlebowski R.T., Block J.S. Synergistic cytotoxicity between menadion and dicumarol as murine leukemia L1210 // J.Pharm. and Exp.- 1987.- V.240.- P.486-491.
  6. 6.Baker J.R., Howell M., Thompson J.N. Hypervitaminosis A in the chick // Br. J. Exp. pathol. - 1967. - N 48. - P.507-512.
  7. 7.Bardosi A., Dickmann U. // Acta Neur.Path.- 1987.- V.75.- P.166-172
  8. 8.Chiancone F.M. I concetto di ipervitaminosi come ina disvitaminosi e rapporti con iperdosaggio e sovraccarico. Classificazione etiopatogenetica delle disvitaminosi // Acta vitaminol et enzymol.- 1984.- V.6, N4.- P.305-311.
  9. 9.Combs G.F. Differential effects of high dietary levels of vitamin A on the vitamin E-selenium nutrition of young and adult chickens // J.Nutr. - 1976. - V.106, N 7. - P.967-975.
  10. 10.Combs G.F. Vitamin tolerantces in liverstock // Proc. Cornell nutrition Conf. for feed manufacturers. East Syracuse, N.Y. 25-27.10.1988.- 1988.- P.35-40.
  11. 11.Combs G.F., Scott M.L. Antioxidant effects on selenium and Vitamin E in the Chick // J.Nutr. - 1974. - V.104. - P.1297-1303.
  12. 12.Franchini A., Melluzzi A., Bertuzzi S., Giordani G. High doses of vitamin E in the broilers diets // Arch.Geflugelk.- 1988.- V.52, N 1.- P.12-16.
  13. 13.Golstein P., McCann-Hargrove E., Magnano L. // Cytobios.- 1993.-. V.73.- P.121-134.
  14. 14.Jensen L.S., Fletcher D.L., Lilburn M.S., Akiba Y. Growth depression in broiler chicks fed high vitamin A levels // Nutr. Rep. Intern. - 1983. - V.28, N 1. - P.171-179.
  15. 15.March B.H., Wong E., Seier L., Sim J., Biely J. Hypervitaminosis E in the chick // J.Nutrition.- 1973.- V.103.- P.371-377.
  16. 16.McDowell L.R. Vitamins in animal nutrition. Comparative Aspect to human nutrition.- Academic Press, Inc. San Diego-New-York-Tokyo, 1989.- 479 p.
  17. 17.Miller D., Hayes K. // In Nutritional Toxicology (ed.by Hathock J.N.), Academic Press. New-York, 1982.- P.81.
  18. 18.Misson R., Guenard C., Garrel J., Milet P. Placards sclerodermiformes des regions ilio-trochanteriennes pasaissant consrcutifs a des injections I.M. contenant de la vitamine K1 // Bull.Soc.Dermat.- 1972.- V.79.- P.581-582.
  19. 19.Moriguchi S., Kobayashi N, Kishino Y. High dietary intakes of vitamin E and cellular immune functions in rats // J.Nutr. - 1991.- V.120, N 9.- P.1096-1102.
  20. 20.Pehrson B., Hakkaranen J., Tornguist M., Edfors K., Fossum C. Effect of vitamin E supplementation on weight gain, immune competence, and disease incidence in barley-fed beef cattle // J.Dairy Sci.- 1991.- V.74, N 3.- P.1034-1039.
  21. 21.Quddus A., Achee V. N., Hebert J. A. The effect of high levels of vitamin E on egg production and egg cholesterol of laying hens // Poultry Sci.- 1994.- V.73, Suppl. N 1.- P.156.
  22. 22.Redegeld F.A.M., Moison R.M.W., Koster A.S.J., Noordhoek J. Alterations in energy status by menadione metabolism in hepatocytes isolated from fasted and fed rats // Arch.Biovhem.Biophys.- 1989.- V.273.- P.215-222.
  23. 23.Sklan D. Effect of high vitamin A or tocopherol intake on hepatic lipid metabolism and intestinal absorption and secretion of lipids and bile acids in the chick // J.Nutrition.- 1983.- V.50, N 2.- P.409-416.
  24. 24.Stevens V.I., Blair R., Riddell C. Dietary levels of fat, calcium and vitamin A and D3 as contributory factors to rickets in poults // Poultry Sci. - 1983. - V.62, N 10. - P.2073-2082.
  25. 25.Surai P.F., Ionov I.A. Some biochemical aspects of hypervitaminosis E in hens // XIX World's Poultry Congress. Amsterdam.The Netherlands 20-24 September 1992.- V.1.- P.578-581.
  26. 26.Takahashi O. Hemorrhagic toxicity of a large dose of alpha-tocopherol, beta-tocopherol, gamma-tocopherol and delta-tocopherol, ubiquinone, beta-carotene, retinol acetate and L-ascorbic-acid in the rat // Food.Chem.Toxicol.- 1995.- V.33, N 2.- P.121-128.
  27. 27.Tengerdy R.P., Nockels C.F. Vitamin E or vitamin A protects chickens against E.coli infection // Poultry Sc.- 1977.- V.54, N 7.- P.1292-1296.
  28. 28.Vahl H.A., Klooster A.T.V. Effects of excessive vitamin A levels in broiler rations // J. Anim. Physiol. and Anim. Nutr. - 1987. - V.57, N 4. - P.204-218.
  29. 29.Wheldon G.H., Bhatt A., Keller P., Hummlerh D. D,L-a-tocopheryl acetate (Vitamin E): A long term toxicity and carcinogeneticity study in rats // Int.J.Vit.Nutr.Res.- 1983.- V.53, N 3.- P.287-296.

Скачать 

 
До конференции осталось
16.09.2013 12:00 -1860 дней
Внешний поиск
vnap title.jpg
Организации
Издания